Чи є Літургія Григоріанка гарантією визволення із Чистилища?

Молитва за померлих має довгу і багату традицію. Повсюдно відома зокрема Літургія “Григоріанка”. Звідки пішов звичай цього богослужіння і яке його значення читайте далі.

Зображення нижче і справді лякає. Страждання людей, полум’я. На щастя, це не пекло, а чистилище.  Все вище вгору стає світліше і більш обнадійливо. І одному із стражденних вдається залишити цю місцину.  і переходить щасливець, як дізнаємось із напису на стрічі, від смерті до життя. Зліва бачимо, як священик служить Літургію. Саме так Джованні Батіста Креспі зображує звичай служити Григоріанку.

Так звана Григоріанка – це звичай служити щоденно впродовж місяця Літургії – всього 30, жертвуючи їх за одну померлу особу. Звідки такий звичай? Дізнаємось із “Діалогів” Григорія Великого.

Перш ніж бути обраним Папою, монах був настоятелем бенедектинського монастиря. Один із ченців на ім’я Юстин захворів. Вже на смертному одрі визнав, що привласнив три золоті монети.  Своєю поведінкою монах дуже згрішив, порушивши закони монастиря – не мати приватної власності.

Юстин помер у самоті і був похований не там, де його співбраття, а на неосвяченій землі разом з монетами, які затаїв. Місяць опісля Григорій почав шукати якоїсь допоги для померлого, щоби допомогти йому. Тому доручив щоденно впродовж тридцяти днів відслужити Літургію за померлого.

Після того, як тридцять Служб було відмолено, Юстин з’явився у видінні своєму рідному братові (також ченцю) і повідомив, що визволився із чистилища. “З того стало явно, що померлий брат жзавдяки Літургіям отримав визволення із чистилища” – підсумував Папа Григорій I. Вважається, що під впливом авторитету Папи традиція григоріанки розповсюдилась спочатку в Риму, а потім у Європі.

Особливості служіння Григоріанки

Насамперед, святу Літургію можну служити лише за одну особу.

По-друге, таку Літургію служать лишше за помердлих.

По-третє, таку Літургію слід служити за одну людину впродовж тридцяти днів.

По-четверте: слід служити безперервно.  Якщо священик захворіє або в нього виникнуть інші інтенції, то молитва не вважається перерваною.

Не є вимогою, щоби григоріанку у конкретному намірі відправляв завжди один і той же отець.

Григоріанка – гарантія визволення?

Не існує жодної офіційної доктрини Церкви, яка би була пов’язана із цією молитвою Звичай служити Григоріанку був затверджений Апостольською Столицею “виключно як побожна практика вірних, оперта на їх переконаннях, які не суперечать науці Церкви”.

Немає з боку Церкви жодної гарантії визволення померлого від покути завдяки цій молитві. Увесь звичай заснований на переконаннях вірних, що григоріанки є доброю допомогою для тих, хто потребує молитви, щоб спокутувати свої гріхи у чистилищі.

“Людина завжди може просити, але Той, хто вислуховує прохання, – Бог. Справжню цінність подібних Літургій знає лише Він”. – говорять бернардини на свої сторінці.

Літургія 30 дня по смерті

Такж можна натрапити на звичай, який стосується померлих, в якому з’являється число 30. Це служіння Літургії на 30 день по смерті. Його джерелом є Старий Завіт. У книзі Второзаконня, де згадано, що Ізраїль оплакував Мойсея 30 днів (Вт. 34, 8). Свята Літургія тридцятого дня по смерті є закінченням першого етапу жалоби за близькими померлими.

Чи має молитва за померлих сенс?

Ще за часів Старого Завіту існувало переконання, що молитва за померлих має глибокий сенс. У Другій Книзі Маккавеїв  є розповідь про те, як Юда Маккавей наказав скласти пожертву за полеглих в бою, які переступили закон.

Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих.

Церква від самого початку розуміла сенс і потребу молитви за померлими, трактованої як допомога в очищенні від гріхів.

Бог приймає ласкаво і частіше вислуховує молитви за померлих, ніж ті, які заносимо за живих. Померлі бо значно більше потребують тієї допомоги, не можуть так, як живі, допомогти самі собі і заслужити на те, щоби Бог їх відкупив”. – св. Тома Аквінський.

 

Переклад Тетяни Трачук